Вибрані поезії

Левко Боровиковський є українським поетом, етнографом, фольклористом 19 століття. Особливістю його поезій є виразне тяжіння до естетики Романтизму. Він випробовує на теренах української літератури жанр балади. Зрештою, саме він затвердив в українській літературі жанр «літературна балада».   До збірки увійшли такі тексти:   Афоризми Волох Журба Козак Пісня русалок Подражаніє Горацію

Левко Боровиковський

ВИБРАНІ ПОЕЗІЇ

Афоризми

Шабля різанину чує,

Люлька пожари віщує.

*

Сидіть дома, на покої

Не пристало козакові.

*

Є й такі: не найде толку — буде тихо;

Не найде ж точки — лихо!

*

Поки багат,

То поти й сват.

*

Сова хоть спить, та кури бачить.

*

Хоть вовк линяє,

Та норов не міняє.

*

Як Смерть далеко,

О Смерті думать легко,

А стане за плечима, —

У всіх нас страх з великими очима.

*

Хто сам собі дає зарік —

Пропащий чоловік.

*

Хто робить — той мовчить; а вірять Крикунам.

*

Чобітку!..

З ногою не сварись,

Бо Чобіт без ноги ні к чорту не годиться.

*

Кому вдалося раз збрехати,

Тому вже віри більш не ймуть.

*

У кого що болить,

Про те й кричить.

*

А ти б, Метелику, не дуже-то гордився,

Бо ти недавно сам з гусениці вродився.

*

Хто добре робить — той не хвалиться нікому.

*

Забув... А не забув набити брюхо

І чарки не поніс за вухо!

*

Хто вище злізе — дужче пада.

*

Жартуй собі, шути,

Та миром не мути.

*

Мор, голод і війна — то страшні людоїди;

А ще страшніші — злі сусіди.

*

Усякий знає:

Хто солодко живе — той гірко умирає.

ВОЛОХ

 

За морем степ, край моря степ,

В степах волох з шатрами ходить:

Крива коса, зубчастий серп

Волоха в поле не виводить.

Волох не йде в полки служить;

Волох живе — як набежить.

 

Широкий степ — його постіль;

Кругом стіна — із небом гори;

Нежатий хліб, небрана сіль;

Півголий сам, а діти — голі.

Зате ж татарин, німець, лях

Не гріли рук в його шатрах.

 

Пани в хоромах просять сна;

Купець моря перепливає;

Моряк в воді шукає дна;

Мужик в судах поріг змітає.

Волох бідняк в шатрі сидить,

І смашно їсть і міцно спить.

 

Зима — коло огню в шатрах;

Весна — лежить він під звіздами;

А літо — ходить по степах

З ширококрилими шатрами.

Без хліба — сит, без хати — пан.

Густий туман — його жупан.

 

(1832)

Читати далі