Талан

Пам’ятаєте роман Сомерсета Моема «Театр»? П’єса Михайла Старицького «Талан» так само зображує акторське середовище. В центрі уваги автора знаходиться молода акторка Марія Лучицька. Вона переживає кризу світосприйняття через те, що омріяний театр, який здавався справжнім храмом мистецтва, має ті ж проблеми, що і реальне життя. Тут теж точаться сварки, плетуться інтриги, ходять плітки. Актриса намагається відмовитися від мистецького життя та пробує жити суто в сімейному оточенні… але в зрілості знову повертається на сцену. І здобуває ще більшу славу! Якщо ви думаєте, що ця карколомна історія справжньої «зірки» закінчиться щасливим кінцем, то помиляєтеся. Чому? Бо такий талан… Ну а про решту прочитаєте в п’єсі. 

Михайло Старицький

Талан

 

 

Присвячується вельмишановнiй артистцi

Марiї Костянтинiвнi Заньковецькiй

Драма в 5-ти дiях i 6-ти обмiнах

Iз побиту малоруських акторiв

 

ДIЙОВI ЛЮДЕ

 

М а р i я  I в а н i в н а  Л у ч и ц ь к а — молода драматична актриса; говорить по-українському чисто, а по-руськи де-не-де помиляється.

П а л а ж к а — стара бабуся, її няня; убирається по-мiщанськи.

А н т о н  П а в л о в и ч  К в i т к а — панич з багатої фамiлiї в Малоросiї.

О л е н а  М и к о л а ї в н а  К в i т к а — його мати, стара уже панi.

С т е п а н  I в а н о в и ч  Б е з р о д н и й — середнiх лiт пан; спочатку антрепренер; а далi помiчник режисера.

Ю р i й  С а в и ч  К о т е н к о — теж середнiх лiт; драматичний актор; спочатку режисер, а далi антрепренер.

М а р к о  К а р п о в и ч  Ж а л i в н и ц ь к и й — середнiх лiт актор.

Р о м а н  М и х а й л о в и ч  Л е м i ш к а — старий суфлер.

М а р и н к а — дочка його, 17 лiт, годованка Лучицької.

К а т е р и н а  Г р и г о р i в н а  К в я т к о в с ь к а — молода актриса, теж на першi ролi, бiльше спiвочi.

К и р  I в а н о в и ч  Г и р я в и й — помiчник режисера.

Г а н н а  М и х а й л i в н а  К у л i ш е в и ч — молода актриса на ролi молодиць i жвавих баб.

Р я б к о в а \ молодi дiвчата,

Б о г д а н и х а / хористки.

Р о м а н ч у к — лiкар iз земських, старий уже, з сивими бачками.

А н д р i й  В i т а л i й о в и ч  А н т и п о в — редактор газети.

А в р а м  С е м е н о в и ч  Ю р к о в и ч — репортер, молодий хлопець. В розмовi трошечки чути єврейське.

Г а ш а — ключниця при дворi в панi Квiтки. Придзигльована, молода ще.

Парикмахер, машинiст, робочий, лакей при гостиницi, хорист 1-й i 2-й, студент 1-й i 2-й, молодь, хористка 1-а i 2-а i хор.

Дiється в нашi часи* (*90-i роки минулого столiття). Мiж другою i третьою дiєю проходить пiвроку; мiж третьою i четвертою — шiсть мiсяцiв, мiж четвертою i п'ятою — три тижнi.

 

ДIЯ ПЕРША

 

Чорна сторона за коном. З лiвого боку вiд актора йде навкоси ряд уборних; видко тiльки дверi, а першої уборної й середину, що пишно обставлена: килими, дорога мебель, свiчадо. З правого боку — кiнцi лаштункiв. Середина — вiльний для акторiв i їх виступiв прохiд. Вдалинi йдуть сходи вгору. Усюди награмсано купи приставок, декорацiй i iншого. Самий кiн iде поза лаштунками вправо; туди виступають актори i тудою ж надходить в антрактах i публiка. При пiдняттi завiси темнувато, а потiм ясно.

 

В И Х I Д  I

 

Гирявий, машинiст, двоє робочих, хористка перша i друга, хорист перший, а потiм Маринка. Метушня на кону. Робочi тягнуть приставки. Газовщики засвiчують рампу, софiти. Хор мовчки пiднiмається по сходах. Друга уборна вiдчинена. Парикмахер то вбiга, то вибiга. До третьої уборної надходить Квятковська i зачиняється.

М а ш и н i с т (вгору). Оддай! Ще! Правiше трохи! (Робочому). А ти куди?

Р о б о ч и й. За пригорком.

М а ш и н i с т. Чого ж ти рiчку поцупив? Он дубка отого тягни та пiдiпри осокою.

Г и р я в и й (мечеться то за лаштунки, то в уборнi). Проворнiш! Ламповщикi! Софiти свiти! Не повисипалися, чи що? (За лаштунки). К бiсу те небо, село спускай!

Х о р и с т  п е р ш и й (кричить згори). Гар-де-робщик! Го-го!!

Г и р я в и й. Чи ти не сказився? Публiка вже йде!

Х о р и с т  п е р ш и й. Такi чоботи отой всучив, що й палець не влазить.

Г и р я в и й. Гукни менi iрода! А!! (Побiг i знов стрiча парикмахера). А що, сьогоднi вночi устругнемо стукалку?

П а р и к м а х е р. Та в мене i гуде, i стрiля…

Г и р я в и й. Пусте! А я з реквiзиту прихвачу та, може, й управляючого.

П а р и к м а х е р. Ото б дiло! (Входить у 2-у уборну).

К о т е н к о (голос з 2-ї уборної). Готово?

Г и р я в и й. Зараз. (Робочим). Гей, гав не ловiть! (До хористок, що йдуть поуз). Проворнiш!

Х о р и с т к а  п е р ш а (пiдходить). Одпустiть мене!

Г и р я в и й (назад руку). Оправдательнi документи?

Хористка кладе бумажку.

Гм! На три днi! (Голосно). Швидше! Швидше! Дзвоню! (Бiжить i деяким хористкам щось шепче).

М а р и н к а (пiдбiга до 1-ї уборної). От, замок!

Г и р я в и й (до неї). А панi Лучицька скоро?

М а р и н к а. Зараз, тiльки ось принесу… (Ввiйшла в 1-у уборну i почала дiставати речi).

Читати далі