Теплі історії з Майдану. Єлюди

Ця книжка – блог-щоденник з Інтернету, який автор розпочала під час Євромайдану. Журналістка Крістіна Бердинських, поспілкувавшись 1 грудня на Банковій із двома медичними волонтерами, написала першу історію про них на своїй приватній сторінці у соцмережі. Коли на Банковій пішов газ, ці хлопці побігли надавати швидку допомогу.     Автор щодня зустрічала на Майдані таких прекрасних людей, як ці медики. Скромних і водночас упертих і відчайдушних, із різним рівнем доходів та освіти. Хтось із Заходу України, хтось зі Сходу. Чомусь мас-медіа звертали менше уваги на звичайних людей, а саме вони були енергією та духом цих подій. 20 грудня Крістіна створила Facebook-сторінку «Єлюди-maidaners», де почала публікувати історії про майданівців та їхні фото, зроблені камерою мобільного телефону. Вона розмовляла із заможними бізнесменами, які постачали на Майдан дрова й шини, із будівельниками, студентами, волонтерами, координаторами гарячих ліній, із тими, хто працює на кухнях, живе у наметах, художниками, музикантами, культурними діячами. У січні-лютому сотні волонтерів перекладали ці розповіді на 17 мов. Люди хотіли, щоби світ дізнався, хто насправді стоїть на Майдані. У щоденнику «Єлюди» є записи про смерть і поранення, біль і сум, але також про взаємодопомогу, силу й мужність, натхнення й любов. Дуже хочеться, щоби ці історії залишилися не тільки в Інтернеті, а й у пам’яті читачів цієї книжки.

Анотацiя

Ця книжка – блог-щоденник з Інтернету, який автор розпочала під час Євромайдану. Журналістка Крістіна Бердинських, поспілкувавшись 1 грудня на Банковій із двома медичними волонтерами, написала першу історію про них на своїй приватній сторінці у соцмережі. Коли на Банковій пішов газ, ці хлопці побігли надавати швидку допомогу.

Автор щодня зустрічала на Майдані таких прекрасних людей, як ці медики. Скромних і водночас упертих і відчайдушних, із різним рівнем доходів та освіти. Хтось із Заходу України, хтось зі Сходу. Чомусь мас-медіа звертали менше уваги на звичайних людей, а саме вони були енергією та духом цих подій. 20 грудня Крістіна створила Facebook-сторінку «Єлюди-maidaners», де почала публікувати історії про майданівців та їхні фото, зроблені камерою мобільного телефону. Вона розмовляла із заможними бізнесменами, які постачали на Майдан дрова й шини, із будівельниками, студентами, волонтерами, координаторами гарячих ліній, із тими, хто працює на кухнях, живе у наметах, художниками, музикантами, культурними діячами. У січні-лютому сотні волонтерів перекладали ці розповіді на 17 мов. Люди хотіли, щоби світ дізнався, хто насправді стоїть на Майдані. У щоденнику «Єлюди» є записи про смерть і поранення, біль і сум, але також про взаємодопомогу, силу й мужність, натхнення й любов. Дуже хочеться, щоби ці історії залишилися не тільки в Інтернеті, а й у пам’яті читачів цієї книжки.

Крістіна Бердинських

Єлюди

Вступ
5 квiтня 2014

Мене звати Крістіна. Я автор цього щоденника. Спочатку розкажу, коли й чому він з’явився.
Звiльнення

Дуже добре пам’ятаю четвер 21 листопада 2013 року. У мене був поганий настрій через ситуацію на роботі. Майже шість років я працювала в журналі «Кореспондент», писала для рубрики «Країна». Улюблена робота, найкраща редакція. Але довелося звільнитися через зміну власника й запровадження нових правил.

22 листопада – останній робочий день. «Виплакалась» у четвер ввечері в соцмережі Facebook: «Чудовий тиждень. У понеділок написала заяву про звільнення, у вівторок наші програли у футбол [збірна України поступилася збірній Франції й не потрапила на Чемпіонат світу 2014 року], у четвер парламент і уряд поставили хрест на Угоді про асоціацію з ЄС. Чого очікувати завтра?» І лягла спати. Прокидаюся, читаю в коментарях, що вночі зібрався Євромайдан. Тобто початок революції я проспала.

У перші дні Євромайдану я більше переймалася звільненням із роботи, ніж протестом. Хотіла взяти творчу паузу на кілька місяців, прийти до тями. Але 24 листопада 2013 року все ж пішла з друзями на перше віче. Потім поїхала на Вільнюський саміт писати репортаж для одного сайту.

Ранок 30 листопада зустріла у Вільнюсі. І дізналася, що в Києві бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили студентів. Зрозуміла, що творча відпустка зараз недоречна.

Медики

1 грудня 2013 року я висвітлювала події в Києві для іноземного видання. Пішла на Банкову. Намагалася зрозуміти, що там відбувається, і раптом побачила цих двох хлопців – медичних волонтерів, які приїхали з регіонів для того, щоби надавати першу допомогу.

Хлопці мене дуже вразили. Вони не хотіли фотографуватися. Казали, що приїхали не для цього. Потім на Банковій пішов газ, я побігла звідти на Інститутську, а медичні волонтери пішли в епіцентр подій. Написала про цих двох у Facebook. Хотіла, щоб усі знали, які у нас є хороші люди.

Тоді зустріч із медиками на Майдані здавалася чимось незвичним. Ніхто не міг подумати, що зовсім скоро в них буде величезний обсяг роботи, на Майдані робитимуть операції, діставатимуть кулі і, на жаль, накриватимуть тіла загиблих.

vstup_2
Єлюди

Щодня на Майдані я зустрічала прекрасних людей, як ці хлопці. Скромних і водночас упертих та відчайдушних. Із різним рівнем доходів і різною освітою. Хтось із заходу, хтось зі сходу. У кожного своя унікальна доля. Один малює картини, другий будує будинки, третій – власник бізнесу.

Почала писати про них на своїй приватній сторінці, а потім вирішила започаткувати окремий проект. 20 грудня 2013 року створила Facebook-сторінку «Єлюди-maidaners», де публікувала історії про майданівців. Назву проекту (українську й англійську) запропонували люди в коментарях. Так з’явився цей інтернет-щоденник.

Деякі розповіді короткі, деякі – великі за обсягом. Усіх майданівців фотографувала на мобільний телефон. Я не знала, коли зустріну людину, про яку захочу написати. Не хотіла витрачати час професійних фотографів, які пропонували свої волонтерські послуги.

vstup_3
Maidaners

У січні одна жінка в коментарях написала, що варто перекладати ці історії на англійську. Оскільки навіть у іноземних ЗМІ розповідали про Майдан, як про зібрання радикалів. «Може, й справді варто?» – подумала я. На той момент були опубліковані 60 історій. Набрати 20 волонтерів здавалося нереальним, однак у мережі Facebook на оголошення про пошук волонтерів за кілька годин відгукнулося 170 осіб. Люди писали, що можуть перекладати не лише на англійську, а й на інші мови теж. Незабаром з’явилися ще 17 Facebook-сторінок Maidaners. Волонтери перекладали розповіді на англійську, німецьку, французьку, іспанську, італійську, російську, польську, литовську, чеську, грецьку, болгарську, білоруську, турецьку, румунську, фінську, голландську, угорську мови. На українську сторінку підписалися 12 тисяч чоловік, на англійську – 18 тисяч. На інші мови – від 30 людей до 1 тисячі користувачів соцмережі.

Щоденник

Це було надзвичайно. У кінці листопада, коли звільнялася з роботи, навіть не могла уявити, що через кілька місяців у мене буде блог на 18 мовах, десятки тисяч читачів, ця книжка, а проект я презентуватиму у Франції (у Страсбурзі) на конференції Ради Європи.

Утім, я також не думала, що хтось із людей, про яких пишу, може загинути. Так сталося із Сергієм Нігояном, із яким розмовляла 3 січня 2014 року. Скільки ще горя було попереду! Скільки розчарувань і натхненних подій.

Кілька людей, про яких я пишу у цій книжці, потрапили до влади. Залишаю історії про них. На момент нашої розмови вони виконували зовсім інші завдання на Майдані.

А далі почався Крим, референдум, викрадення людей. Тому тут також є розповіді про кримчан і тих, хто допомагав людям на півострові.

До книжки ввійшли більше 100 історій про добрих, щирих, слабких і сильних Єлюдей.

І щодо мене. Я все ще не знаю, коли буде омріяна творча пауза. Продовжую писати нові історії у Facebook.

Євромайдан
хронологія подій

2013 рік

21 листопада – український уряд прийняв рішення призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Увечері цього ж дня на знак протесту кілька тисяч людей зібралися біля стели на Майдані Незалежності.

24 листопада – велика хода в центрі Києва і Перше Віче на Європейській площі.

30 листопада – силовий розгін Євромайдану бійцями спецпідрозділу «Беркут». На Майдані Незалежності в цю ніч перебували переважно студенти.

1 грудня – масштабна акція протесту в Києві. Зіткнення біля Адміністрації Президента на вул. Банковій.

Ніч із 10 на 11 грудня – спроба штурму Майдану бійцями «Беркута».

Ніч на 25 грудня – напад на громадську активістку Тетяну Чорновіл.

29 грудня – автопробіг до резиденції Віктора Януковича «Межигір’я».


2014 рік

16 січня – Верховна Рада ухвалила ряд законів, направлених на суттєве звуження конституційних прав і свобод громадян, зокрема свободи зібрань.

19 січня – мирна акція переросла в жорстке протистояння між протестувальниками й правоохоронцями на вул. Грушевського.

21 січня – невідомі викрали з лікарні громадського активіста Ігоря Луценка та львівського вченого-сейсмолога Юрія Вербицького. 22 січня Вербицького знайшли мертвим.

22 січня – перші смерті в центрі Києва. Від кульових поранень, отриманих на вул. Грушевського, загинули Сергій Нігоян і Михайло Жизневський.

Читати далі