В казематі

В казематі - Taras Shevchenko

Жанр: Українська класика

Правовласник: Bookland Classic

Дата першої публікації: 2012

«В казематі» є циклом поезій. Всі вони, крім однієї, написані справді в казематі Третього відділу і місті Санкт-Петербург. В них очевидно звучать мотиви неволі. Поет медитує на вічні теми. До речі, всі ці тексти згодом було переписано до «Захалявної книжечки». Всього до циклу входить 13 поезій:     • «Ой одна я, одна»       • «За байраком байрак»       • «Мені однаково, чи буду»       • «Не кидай матері! — казали»       • «Чого ти ходиш на могилу?»       • «Ой три шляхи широкії»       • «Н. Костомарову»       • «Садок вишневий коло хати»       • «Не спалося, — а ніч, як море»       • «Рано-вранці новобранці»       • «Неволі тяжко, хоча й волі»       • «Чи ми ще зійдемося знову?»       • «Косар»  

Тарас Григорович Шевченко

В казематі

Моїм соузникам посвящаю

Згадайте, братія моя…

Бодай те лихо не верталось,

Як ви гарнесенько і я

Із-за решотки визирали.

І, певне, думали, коли

На раду тиху, на розмову,

Коли ми зійдемося знову

На сій зубоженій землі?

Ніколи, братія, ніколи

З Дніпра укупі не п’ємо!

Розійдемось, рознесемо

В степи, в ліси свою недолю,

Повіруєм ще трохи в волю,

А потім жити почнемо

Меж людьми як люде.

А поки те буде,

Любітеся, брати мої,

Украйну любіте

І за неї, безталанну,

Господа моліте.

І його забудьте, други,

І не проклинайте.

І мене в неволі лютій інколи згадайте.

Інколи згадайте.

І

Ой одна я, одна,

Як билиночка в полі,

Та не дав мені Бог

Ані щастя, ні долі.

Тілько дав мені Бог

Красу — карії очі, 

Та й ті виплакала

В самотині дівочій.

Ані братика я,

Ні сестрички не знала,

Меж чужими зросла,

І зросла — не кохалась!

Де ж дружина моя,

Де ви, добрії люде?

Їх нема, я сама.

А дружини й не буде!

II

За байраком байрак,

А там степ та могила.

Із могили козак

Встає сивий, похилий.

Встає сам уночі,

Іде в степ, а йдучи

Співа, сумно співає:

— Наносили землі

Та й додому пішли,

І ніхто не згадає.

Нас тут триста як скло!

Товариства лягло!

І земля не приймає.

Як запродав гетьман

У ярмо християн,

Нас послав поганяти.

По своїй по землі

Свою кров розлили

І зарізали брата.

Крові брата впились

І отут полягли

У могилі заклятій. —

Та й замовк, зажуривсь

І на спис похиливсь.

Став на самій могилі,

На Дніпро позирав,

Тяжко плакав, ридав,

Сині хвилі голосили.

З-за Дніпра із села

Руна гаєм гула,

Треті півні співали. 

Провалився козак,

Стрепенувся байрак,

А могила застогнала.

Читати далі