Вибрані поезії

Петро Гулак-Артемовський є справжнім класиком українського Романтизму. Саме він приніс у тодішній літературний процес класичний сьогодні жанр романтичної балади. Саме він старанно і багато перекладав, писав і переспівував.   Дуже важливою частиною творчості Петра Гулака-Артемовського є його просвітителька діяльність і введення нових жанрів. Зокрема ідеться про певне оновлення байки. Переконайтесь самі.   До збірки увійшли тексти:   «Твардовський» «До Пархома» «ХХХIV ода Горація»

Петро Петрович Гулак-Артемовський

Вибрані поезії

 

 

Твардовський

(Малоросійська балада)

 

«Нуте, хлопці! швидко, шпарко!

Музики, заграйте!

Гей, шинкарю, гей, шинкарко,

Горілки давайте!»

Ріжуть скрипки і бандури,

Дівчата гопцюють;

Хлопці, піт аж ллється з шкури,

Коло їх гарцюють.

Бряжчать чарки, люльки шкварчать,

Шумує горілка;

Стук, гармидер, свистять, кричать,

Голосить сопілка.

Пан Твардовський в кінці стола

З поставця черкає.

«Гуляй, душа! тра-ла-ла-ла!» —

На ввесь шинк гукає.

В батька й матір отамана

І громаду лає;

Скрутив жида, як гамана,

Ще й усом моргає!

Сікнувсь улан — він вздовж його

Шаблюкою тріснув.

Улан — тю-тю!… га-га!… го-го!…

Зайцем в кутку приснув.

Взяв набакир писар шапку,

Пан грішми забрязкав.

Аж гульк! писар — верть в собаку

І на всіх загавкав.

А шевцеві пан Твардовський

В такі знаки дався,

Що, мабуть, із час московський

Барилом качався.

 

В ніс втеребив дві бурульки;

З бурульок, мов з кухви,

Б’ють під стелю через рульки

Джерела сивухи.

Б’ють джерела… пан-гульвіса

Кухоль підставляє;

Аж зирк в кухоль! — що у біса?

В’юн на дні іграє!

«Дух святий, миряни, з нами!

Вилупіть лиш баньки!»

В’юн утік, а цап з рогами

Вилазить із склянки.

Мекнув, мов його родимець

Почав мордувати.

Та й стриб в комин; аж гульк — німець

Стоїть серед хати!

Ніс — карлючка, рот свинячий,

Гиря всі в щетині;

Ніжки курячі, собачий

Хвіст, ріжки цапині.

Дриг ногою!… круть ріжками!…

В пояс поклонився:

«Ну, Твардовський, час, із нами

Щоб ти розплатився!

Гуляв єси, верховодив,

Усім взнаки дався;

Дівчат дрочив, жінок зводив,

Над всіма знущався.

Чого душа забажала,

Мав всього ти стільки!…

Курей, ковбас, м’яса й сала,

Бочками горілки.

 

Нагрів і нам ти чуприну,

Як сам здоров знаєш:

Окульбачиш, мов скотину,

Та всюди й гасаєш.

Годі глузувать з чортами,

Слова — не полова.

Чи забув, яка між нами

З тобою умова?

Лиса гора… бритва… палець…

Паперу під карти…

Гайда в пекло!… Кров не смалець, —

З чортами не жарти.

В письмі стоїть, читай сміло:

На кагал бісовський

З начинкою душу й тіло

Одписав Твардовський.

Служить йому чорти мають

(Так прийшлось в умову),

Поки в Римі не піймають,

Амінь сьому слову!

Що тепер, Твардовський, буде,

Читати далі