Поезії

Леся Українка одна зі взірцевих українських культурних діячів України ХІХ століття. Носій шляхетної традиції, видатна письменниця, поетка, перекладач, критик, публіцист і громадський діяч. Не випадково про Лесю Українку говорили як про «єдиного в Україні мужчину». Леся Українка за допомогою перекладу ввела в українську літературу низку нових імен і країн. Наприклад, французьким Романтизм і Віктор Гюго. Читайте його Вибрані поезії в перекладі Лесі Українки. Добірка містить такі тексти:   «Сірома»    «Лагідні поети, співайте!»

Віктор Гюго

Поезії

Переклад Лесі Українки

 

 

Сірома

 

(Посвята моєму любому і вельмиповажаному дядькові Михайлові)

 

1

 

Ніч. Зачинена добре убога хатина.

В хаті темно зовсім, бо вже пізня година, —

Тільки мріється, наче б у чорній тіні…

Висить мокра рибальськая сіть при стіні;

У далекому закутку мисник видніє,

А на йому убоге начиння ясніє;

Ліжко видко й заслони спадають над ним,

Біля його постіль на помості старім, —

П’ять маленьких діток сплять, в кубелечку наче.

У печі блима вогник, і світло тремтяче

Червонить темну стелю. Склонившись, бліда,

Жінка молиться й думку турботну гада.

То їх мати. Сама. Надворі десь, ревучи,

Вітру, небові, ночі, туманові, кручі

Кида чорне ридання страшний Океан.

 

2

 

Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман

Йде на герець затято: рибалка він зроду!

Він пливе, не зважає на дощ, на негоду,

Бо голодні дітки. Виплив, — темно було,

Сходи в пристані море зовсім залило.

Править сам він човном на чотири вітрила.

Жінка вдома лишилась, старе дещо шила,

Потім невід справляла, робила гачки,

Приставляла в печі до багаття горшки,

Потім богу молилась, як діток приспала. —

Він самотний (а хвиля щораз набігала).

Він пливе — по безодні понурій, — скрізь тьма.

Тяжкий хліб! холод, ніч; ні зоринки нема.

Між валів навісних, там, де хвилі, мов гори,

Місце єсть дуже рибне в безмірному морі.

Місце темне, рухливе, непевне, страшне,

Та вже срібная риба його не мине.

Невеличке воно, — двічі більше, ніж хата, —

Ніч осіння на дощ та тумани багата!

Щоб знайти теє місце в пустелі хибкій,

Пильнувать треба хвилю і вітер швидкий.

О, він мусить тепер пильнувать при демені!

Край човна повзуть хвилі, вужі ті зелені;

Котить чорна безодня безмірні вали.

І від жаху всі снасті в човні загули.

Він на морі студенім Жанні споминає,

А Жанні його кличе і плаче; стріває

Думка думку у тьмі. Думки — серця пташки!

 

Читати далі