Київські відьми. Постріл в Опері. Шабаш другий

Понад 90 років тому жовтнева революція прийшла у світ із Києва — із Столиці Відьом! І киянин Михайло Булгаков знав, чому того року так яскраво горіли на небі Марс та Венера — боги-прародителі амазонок. Адже «червона» революція стала революцією жіночою. Більшовики першими у світі визнали за жінками рівні з чоловіками права, зробивши перший крок до Нового Матріархату. В цьому захоплюючому пригодницько-історичному романі ви зустрінетеся з київською гімназисткою і майбутньою першою поетесою Росії Анною Ахматовою та Михайлом Булгаковим. Дізнаєтеся, що українки походять від легендарних амазонок, що поезія примхливо переплетена з магією... І зрозумієте: Історія може бути захопливою, як детектив, коли її пише Лада Лузіна!

Анотація

Понад 90 років тому жовтнева революція прийшла у світ із Києва — із Столиці Відьом! І киянин Михайло Булгаков знав, чому того року так яскраво горіли на небі Марс та Венера — боги-прародителі амазонок. Адже «червона» революція стала революцією жіночою. Більшовики першими у світі визнали за жінками рівні з чоловіками права, зробивши перший крок до Нового Матріархату. В цьому захоплюючому пригодницько-історичному романі ви зустрінетеся з київською гімназисткою і майбутньою першою поетесою Росії Анною Ахматовою та Михайлом Булгаковим. Дізнаєтеся, що українки походять від легендарних амазонок, що поезія примхливо переплетена з магією... І зрозумієте: Історія може бути захопливою, як детектив, коли її пише Лада Лузіна!

Лада Лузіна

Київські відьми. Постріл в Опері. Шабаш другий

Моєму Місту присвячується

Madame Лузіна забрязкала чашками.

— Швидше, панове, не гаймо часу!..

Михайло Булгаков. «Спіритичний сеанс»

13 років перед тим

— Мамо, а коли я виросту, я зможу купити Маріїнський ­палац?

— Ти зможеш просто забрати його собі.

— А я зможу літати?

— Так, донечко, досхочу...

— А коли я стану такою, як ти?

У її мами було золотаве волосся, а очі блакитні і ясні, наче камінці на дні струмка. Її мама могла що завгодно. Навіть відповідати на запитання доньки, одночасно креслячи щось важливе й доросле у великому бухгалтерському зошиті.

Тільки тепер вона не відповіла.

Рівний рядок під її рукою обірвався... Мати недовірливо нахмурилася, закусила нижню губу й повільно заперечливо похитала головою. А за секунду по тому видерла із зошита останній аркуш і зім’яла його в кулю.

— Мамо, що ти робиш? — спитала дочка.

— Нічого. — Мати не дивилася на неї. Вона дивилася на кулю. — Що ти питала, люба?

— А коли я стану такою, як ти?

— Невдовзі. — Голос матері пролунав дивно. — Дуже скоро. — Куля полетіла у кошик для паперів.

— Мамо, — здивовано вигукнула дочка, — у нас тьотя!

Мати озирнулася. У прорізі дверей стояла незнайома дівчина.

— Мамо... — плачливо вимовила гостя.

— Це моя мама! — обурилася дочка. — У неї нема інших дівчаток!

— Не бійся. Тьотя жартує, — втішила її золотоволоса мати. — Щось сталося? — Вона спідлоба дивилася на гостю.

— Я дуже прошу тебе... Дуже тебе прошу... — попросила та, запинаючись. — Зроби так, щоб Трьох не було.

— Ти прийшла до мене по це?

— Так.

— Отже?

— Так. Ти померла! Ти померла, ма!

Жінка зупинила її піднятим пальцем. Почекавши, дістала з кошика зім’ятий аркуш. Акуратно розгладила його. Перечи­тала.

І заперечливо похитала головою.

— Мені дуже шкода, — сказала вона, — дуже шкода, люба.

Читати далі