Хазяїн

Легендарний драматург Іван Карпенко-Карий написав п’єсу «Хазяїн» 1900 року. Це жорстка сатира на негативні людські якості. В центрі уваги драматурга знаходиться сільський мільйонер Терентій Пузир. Як і в п’єсі «Сто тисяч» сатира направлена насамперед на жадібність. Фінал дуже символічний: пузир лопнув. У різних сенсах цього слова. Що саме сталося? Читайте у п’єсі.

Iван Карпенко-Карий

ХАЗЯЇН

Комедiя в 4 дiях

 

 

ДIЄВI ЛЮДИ

 

Терентiй Гаврилович Пузир — хазяїн, мiльйонер.

Марiя Iвановна — його жiнка.

Соня — їх дочка.

Феноген — права рука хазяїна.

Маюфес — фактор.

Павлина кравчиха з города.

Зеленський, Лiхтаренко — економи.

Куртц — шахмейстер.

Петро Петрович Золотницький — родовитий багатий пан.

Калинович — учитель гiмназiї.

Зозуля — помiчник Лiхтаренкiв.

Лiкар.

Харитон — розсильний.

Петро.

Дем’ян.

Дiвчина.

Юрба робiтникiв.

ДIЯ ПЕРША

 

Кабiнет.

 

ЯВА I

 

Феноген (входить з бокових дверей з халатом в руках. Говоре в другi дверi). Петруша! Скажи хазяйцi, що халат у мене…

 

З середнiх дверей виходе Маюфес.

 

Феноген. А, це ви, Григорiй Моисеевич? Заходьте!

ЯВА II

 

Феноген i Маюфес.

 

Маюфес. Доброго здоров’я, Феноген Петрович!

Феноген. Здоровенькi були. Що це ви нас вiдцурались? Давненько я вас не бачив.

Маюфес. Дiла, дiла, дiла!

Феноген. Загрiбаєте грошики!

Маюфес. Ет, поки заробиш грош, пiдошви побйош!

Феноген. Ну, не гнiвiть бога! Домик чудовий купили!

Маюфес. За стiлько лiт — другiї купили не домики, а палати!

Феноген. Мало чого… Е-хе-хе!.. От, гляньте! 

Маюфес. Халат, ну?

Феноген. Халат мiлiонера! Бачите, як багатiють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а вiд цього халата i вiд кожуха, повiрите, смердить! Он як люде багатiють: учiться!

Маюфес. Ето што-нiбудь особенного!..

Феноген. Ну й оказiя ж нам була через цей кожух. Подумайте: швейцар не пускав Терентiя Гавриловича у земський банк!

Маюфес. Ну, не пускав, а як пiзнав, зараз пустив… Терентiя Гавриловича i в рогожi пiзнають!

Феноген. А так… Слухайте, Григорiй Моисеевич, чи нема у вас на прикметi земельки?

Маюфес. Для вас?

Феноген. Еге. Постарiв, треба на свiй хлiб.

Маюфес. Пора, пора самому хазяїном буть, хоч вам i тут добре.

Феноген. Грiх скаржитись! Та тiльки то моя бiда, що перше я купував, продавав i мав добрi куртажi, варт було побиватись; а тепер держить при собi. Коли-не-коли перепаде свiжа копiйка! Так пошукайте для мене десятин п’ятсот.

Маюфес. Кругленький шматочок! Постараюсь. А тепер проведiть мене до Терентiя Гавриловича.

Феноген. Ходiм! Тiлько шукайте землю поближче до вокзала…

Маюфес. Што-нiбудь особенного…

Зеленський (з дверей). Феноген Петрович, можна?

Феноген. Заходьте, я зараз! (Вийшов з Маюфєсом).

Читати далі