Макбет

Вільям Шекспір

Макбет

Переклад Лесі Українки

 

 

Акт 1.

 

Сцена 1. Поле

 

Грім і блискавка. Входять три відьми.

 

1 Відьма

Коли ми стрінемось, сестриці?

Чи в грім, чи в дощ, чи в блискавиці?

 

2 Відьма

Коли перешумить війна,

І щастя, й горе дасть вона.

 

3 Відьма

Ще поки сонце не зайде.

 

1 Відьма

Ми стрінемось, та тільки де?

 

2 Відьма

На полі.

 

3 Відьма

І Макбет прийде.

 

1 Відьма

Я йду, сивий дідько!

 

Всі

Жаба кличе. Швидко!

Зло до добра, добро до зла!

Хай вітер несе нас, хай криє нас мла!

 

Сцена 2. Табір під Форесом

 

Тривогу б’ють. Входить король Дункан, Малькольм, Дональбен, Ленокс з товариством. Стрічають раненого вояка.

 

Дункан

Хто сей вояк поранений? Він може,

Здається, розказати, як там справа

Стоїть з повстанням.

 

Малькольм

Сей отой старший,

Що визволяв мене так щиро і одважно

З полону. Помагай біг, славний друже!

Король бажає знати, що там чутно

На бойовиську.

 

Вояк

Там обидва війська,

Мов два плавці, що плинуть навперейми,

А силою однакові. Там лютий

Макдональд-бунтівник (такий він зроду,

До нього все, що є лихого в світі,

Зібралось), він з західних островів

Зібрав до себе кернів, галловгласів.

Йому всміхалась доля, та недовго.

Макбет одважний (варт його так звати),

На злість фортуні, видобув меча,

Що парував від крові супостатів,

І, як слід одважному, пробив мечем дорогу

До самого злочинця. Ще ж не мовив

Йому ні слова, як уже розтяв

Його надвоє з голови до п’ят.

І голову його прибив на наших шанцях.

 

Дункан

От добрий родич! от одважний лицар!

 

Вояк

Та звідки сонце сходить, звідти й туча

Надходить — громова і топить кораблі;

Так доля привела недолю. Слухай, слухай,

Шотландський владарю! одвага збройна

Втікать упертих кернів научила,

Але король норвезький незабаром,

Узброївши чималу силу війська,

Напав на нас.

 

Дункан

Але се не злякало

Хоробру старшину, Макбета й Банко?

 

Вояк

Де ж там!

Так горобець орла злякає, заєць лева.

Кажу вам правду, що вони обидва,

Немов з подвійними набоями гармати,

Отак вони подвійно вдарили на ворога завзято.

Вони в крові скупатися хотіли,

Чи нагадати людям про Голгофу,

Запевне так…

Але я млію: рани всі одкрились…

 

Читати далі