Невидимець. Машина часу

Нова серія «Класика» знайомить з найвидатнішими зразками світової та української літератури. Герберт Джордж Веллс (1866-1946) – англійський письменник, публіцист, класик наукової фантастики. Перейнявши традицію свого попередника Жуля Верна і часто перегукуючись із ним, він продовжив захопливу розвідку майбутнього. «Машина часу» (1895) стала пер- шим науково-фантастичним романом письменника. У цьому творі геніальний винахідник уможливлює мандрівки людини у часі й просторі. За десять років до Ейнштейна Веллс назвав реальність чотиривимірною. Паралельні світи, антигравітація, прискорювач темпу життя також вперше з’явилися у текстах фантаста-експериментатора, як і люди на Місяці. У романі «Неви- димець» (1897) вчений Гриффін, після тривалих наукових досліджень, відкрив таємницю пе- ретворення людини в невидимця. Ставши невидимим, герой здобуває необмежену владу над людьми, що він і намагається використати лише для своїх інтересів. Непомітно для себе чоловік перетворюється на злочинця, а потім і на жертву, що мусить боротися за виживання. Для широкого кола читачів.

033_04_Pocket_Wells.jpg

АНОТАЦІЯ

Нова серія «Класика» знайомить з найвидатнішими зразками світової та української літератури. 

Герберт Джордж Веллс (1866-1946) – англійський письменник, публіцист, класик наукової фантасти­ки. Перейнявши традицію свого попередника Жуля Верна і часто пере­гукуючись із ним, він продовжив захопливу розвідку майбутнього. «Машина часу» (1895) стала першим науково-фантастичним романом письменника. У цьому творі геніальний винахідник уможливлює мандрівки людини у часі й просторі. За десять років до Ейнштейна Веллс назвав реальність чотиривимірною. Паралельні світи, антигравітація, прискорювач темпу життя також вперше з’явилися у текстах фантаста-експериментатора, як і люди на Місяці. У романі «Невидимець» (1897) вчений Гриффін, після тривалих наукових досліджень, відкрив таємницю перетворення людини в невидимця. Став­ши невидимим, герой здобуває необмежену владу над людьми, що він і намагається використати лише для своїх інтересів. Непомітно для себе чоловік перетворюється на злочинця, а потім і на жертву, що мусить боро­тися за виживання.

Для широкого кола читачів.

Герберт Джордж Веллс

Невидимець

Машина часу

Переклад з англійської Миколи Іванова

136751.jpg

КИЇВ 2015

www.nashformat.ua

Про перекладача

Видатний український перекладач Микола Іванов народився у 1890-х роках у Харкові, потім жив у Чернігові. Закінчив університет, викладав іноземні мови та багато перекладав. Зокрема – твори Бласко Ібаньєса, Віктора Гюго, Чарльза Діккенса, Альфонса Доде, Марка Твена, Герберта Веллса та ін. У його доробку були також оригінальні байки і переклади поезій. Під час війни пуб- лікувався в окупаційній пресі і виїхав на Захід.

Один із втікачів з большевицького раю, що сховався за псевдонімом Л. Прижмурено розповів у «Свободі» (17. 07. 1952) «Як пропав професор Микола Іванів»:

«Професор Микола Іванів працював у Харкові, як мовний фахівець, у відділі закордонних справ. Він добре знав еспанську мову і непогано володів англійською. Видно несолодка була та урядова праця, бо при першій нагоді він вирвався поза межі большевицького панування. Приїхав проф. М. Іванів до Гамбурга 06. 06. 1945, місяць після приходу англійського окупаційного війська.

Я вистарався для нього і його дружини Софії посвідки Українського Червоного Хреста і знайшов приміщення на вул. Міттельвеґ 113. Проф. Іванів був середнього зросту, худий з малою борідкою, дуже рухливий, приємної вдачі, чемний і услужний. Його знання англійської мови ми негайно використали. Організовано приватні лекції у його кімнаті й курси в таборі Венторф, де було коло 1500 українців, примусово вивезених німцями. До табору він їздив ровером. Невеликі оплати за навчання мови – були для нього засобом для життя.

На початку серпня приїхало англійське військове авто-джіп з 9 жовнірами в уніформі. Один з них в англійській мові питав за проф. Івановим. Він вийшов з кімнати на вулицю і його чемно просили поїхати з ними за перекладача до українців, з якими не можуть порозумітися. Проф. Іванів хотів вернутися з кімнати взяти капелюх, але жовніри сказали, що за пів години вони привезуть його автом і капелюха не треба. Як поїхав – так і слід за ним загинув.

Вже того ж дня і кілька днів потім, ходили ми до різних англійських установ. Оповідали, що сталося, але виявилося, що ніхто нікого не посилав за перекладачем, бо мають своїх. Ходили до німецької поліції, по в’язницях – може там де його завезли. Ніде не знайшли. Виявилося, що це була справа большевиків.

Таким чином стратили ми визначну силу, так потрібну на чужині. Дружина залишилася в Гамбурзі. Мав він ще заміжню доньку. Її в Гамбурзі тоді не було. Правдоподібно і вона лишилася в Німеччині».

Юрій Винничук

Читати далі