Хазяїн

Іван Карпенко-Карий (—1907) — видатний український драматург, якого І. Франко назвав «одним із батьків новочасного українського театру». Найкращі драми і комедії Карпенка-Карого — «Безталанна», «Сава Чалий», «Мартин Боруля», «Сто тисяч» і «Хазяїн» — не втратили своєї цінності й сьогодні, були і залишаються гордістю національної театральної культури.

Анотація

Іван Карпенко-Карий (—1907) — видатний український драматург, якого І. Франко назвав «одним із батьків новочасного українського театру». Найкращі драми і комедії Карпенка-Карого — «Безталанна», «Сава Чалий», «Мартин Боруля», «Сто тисяч» і «Хазяїн» — не втратили своєї цінності й сьогодні, були і залишаються гордістю національної театральної культури.


Іван Карпенко-Карий

Хазяїн

МАРТИН БОРУЛЯ

Комедія в 5 діях

ДІЄВІ ЛЮДЕ:

М а р т и н Б о р у л я — багатий шляхтич, чиншовик.

П а л а ж к а — його жінка.

М а р и с я — їх дочка.

С т е п а н — син їх, канцелярист земського суда.

Г е р в а с і й Г у л я н и ц ь к и й — багатий шляхтич, чиншовик.

М и к о л а — його син, парубок.

П р о т а с і й П е н ь о н ж к а — чиновник

М а т в і й Д у л ь с ь к и й — чиновник

Н а ц і є в с ь к и й — регістратор з ратуші.

Т р а н д а л є в — повірений.

О м е л ь к о — наймити Борулині.

Т р о х и м — наймити Борулині.

Г о с т і — наймити Борулині.

Д І Я П Е Р Ш А

ЯВА І

За столом сидять Т р а н д а л є в, а з бокових дверей виходить Б о р у л я з бумагою в руках.

Б о р у л я. Нате, читайте! (Дає бумагу.) Читайте відціля. 

Т р а н д а л є в (чита). По вислушанії всєх вишеізложенних обстоятельств і на основанії представленних документов, Дворянскоє депутатскоє собраніє опредєляєт: Мартина, Генадієва сина, внука Матвея Карлова, правнука Гервасія Протасьєва, Борулю з сином Степаном, согласно 61 ст. IX тома Свода законов о состояніях, ізданія 1857 года, сопрічісліть к дворянскому єго роду, прізнанному в дворянском достоінствє, по опредєлєнію сєго собранія, состоявшемуся 14 декабря 1801 года, со внєсєнієм во 2-ю часть дворянской родословной кнігі і дєло сіє с копіямі, как настоящего опредєлєнія, так равно і опредєлєнія от 14 декабря 1801 года, представіть на утверждєніє в Правітєльствующій Сенат, по департаменту Герольдії.

М а р т и н. О!.. Виходить, я — не бидло і син мій — не теля!.. І щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обиду? Та скоріше у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.

Т р а н д а л є в. Так, виходить, візьмемо на апеляцію?

М а р т и н (б’є кулаком по столу). На апеляцію! Безпремінно на апеляцію! Що то за суд такий, що признав обиду обоюдною?.. Я вас питаю: яка тут обоюдна обида? Він каже на мене «бидло»!.. — а я мовчи? Він кричить на сина, на чиновника земського суда, «теля» — а я мовчи? Мовчи, коли дворянина так лають? То що ж би я був тоді за дворянин? Ну, і я сказав йому: свиня, безштанько, приймак!.. Але яка ж це обоюдна обида?

Т р а н д а л є в. Стривайте, не гарячіться! Будем апелювать.

М а р т и н. Апелювать!

Т р а н д а л є в. А за вивод подамо встрєчний іск.

М а р т и н. А коли треба, то й поперечний.

Т р а н д а л є в. Поперечних не полагається. Ви заспокойтесь, уголовна палата одмінить рішеніє, ми виграємо діло. Когда я був ще фотографом, то для практики вів діло Горбенка з Щербиною, таке саме діло, як ваше, тілько там не словесная була між ними обида, а кулачная. Щербина, знаєте, схопив Горбенка за чуба і так ним мотнув кругом себе, що і сам не вдержався на ногах — упав! А магістрат признав, що драка була обоюдна. В рішенії сказано було: хотя Щербина взяв Горбенка за волоса, обвьол єго вокруг сєбя, прічом в руках остался значітельний пучок волос, імеющійся при дєлє как вещественноє доказательство; но, прінімая во вніманіє, что прі етом дєйствії тяжестью тєла Горбенка і сам Щербина бил повергнут на землю, то прізнать обіду обоюдною!.. Це було перве моє діло, я апелював, і уголовна палата одмінила... І по вашому ділу одмінить — не журіться... Ітак, виходить, по ділу об обіді апеляція?

М а р т и н. Апеляція! То так апеляцію напишіть, щоб у Красовського у носі закрутило, щоб йому свербіло!.. Я грошей не пожалію, аби мені Красовського у острог посадить.

Т р а н д а л є в. О, не я буду, — ми йому докажемо! Всі ходи знаю, вже мені прошенія не вернуть за неформенноє написаніє, ні! Як напишу, то прямо точная копія з форми — усе по пунктах.

М а р т и н. І скажіть, що буде коштувать?

Т р а н д а л є в. Стрічний іск... і апеляція... (Набік.) Як би не продешевить! (До Мартина.) Щоб і для вас не було обидно... з бумагою... сто рублів, а непредвіденниє расходи на ваш кошт.

М а р т и н. Дам сто двадцять! Тілько ж і накрутіть йому, щоб нюхав, чхав, щоб... усі закони виставте!

Входе О м е л ь к о.

О м е л ь к о. Коні їх готові, фурман послав мене сказать, що той...

М а р т и н. Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса — ну, чого очі вивалив?

О м е л ь к о (іде). Ніколи він тобі не дасть договорить. (Пішов.)

Т р а н д а л є в. Я б вам і не казав... знаю, що від вас будлі-коли получиш... та... здержався...

М а р т и н. Гроші? За цим діло не стане — я зараз! (Пі­шов у бокові двері.)

Читати далі