В’ячеслав Чорновіл

Особистість, політик і людина. Він свідомо знехтував тими своїми талантами, які могли б стати корисними в тоталітарній державі, заради боротьби за суверенність свого народу. Мало хто знає літератора, науковця й викладача В’ячеслава Чорновола, але будь хто згадає першого політв’язня, який очолював обласну раду, лідера й натхненника однієї з найпотужніших політичних партій, мислителя, ідейний спадок якого не піддається корозії часу й залишиться актуальним на довгі роки… Про автора: Василь Деревінський — доктор історичних наук, професор Київського національного університету будівництва та архітектури. Дослідник історії українського визвольного руху, етнонаціональної політики, біографістики. Автор понад 120 праць, співавтор низки навчальних посібників з історії України та історії української культури.

cover.png

r999.jpg

129226.png

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2017

ISBN 978-617-12-3059-0 (epub)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

УДК 94(477)

ББК 63.3(4Укр)6

Д36

Дизайнер обкладинки Владислав Прокопів

ISBN 978-617-12-2465-0

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2017

Передмова

Історичні періоди йдуть на зміну один одному, з’являються нові провідні постаті, різняться обставини поступу спільноти, та не піддається корозії часу правда. Історична пам’ять народу може зазнати цілеспрямованого викривлення, заміни полюсів і перенесення акцентів. Маніпуляції національними орієнтирами триватимуть, допоки спільнота не виявиться спроможною чинити спротив міфам. Рано чи пізно пелена вигадок спаде через нездатність і далі дезорганізовувати суспільство. Як сонячне проміння рятує землю від вічної мерзлоти, так і правдива інформація відкриває народу втрачені горизонти. Хоч як складно розвінчувати втовкмачені людям змалку міфологеми, та в них короткий вік.

За тимчасової втрати українцями суверенітету на своїй землі прийди-чужинці часто вдавалися до замовчування чи ретушування окремих подій історії, фальшування діяльності, об­бріхування визначних особистостей давньої та зовсім близької нам минувшини. Наслідки дезінформаційної кампанії радянської імперії ще й досі даються взнаки в українському суспільстві. Так, у мороці радянських і пострадянських колоніальних міфів для частини населення перебуває постать невідступного борця з тоталітаризмом, одного з лідерів національного спротиву 1960-х — початку 1990-х років, основоположника новітньої Української держави В’ячеслава Чорновола.

Радянський режим зображував його як порушника «соціалістичної законності», «відщепенця». Нова-стара українська влада, яка залишилася незмінною після відновлення Української держави, охрестила його «ворогом державності», «розкольником демократичних сил», «політичним романтиком». Продукувала ці та інші штампи могутня пропагандистська машина, в розпорядженні якої було чимало засобів масової інформації та інші ресурси.

Долати фальш непросто. Однак владі раз у раз доводилося оборонятися. В’ячеслав Чорновіл був із когорти незламних, яких жоден режим не здатний приборкати. Його наполегливість руйнувала мури, «залізні завіси», людську байдужість і міфи.

Ідеї і вчинки В’ячеслава Чорновола, що не втратили актуальності, сьогодні переосмислюються, здобувають нове життя. Громадські активісти, політики й високопосадовці, включно з президентами, схиляються перед його мудрістю і мужністю, віддають йому належне за об’єктивну оцінку дійсності, реалістичний прогноз подій.

Осягнути все розмаїття здійсненого В’ячеславом Чорноволом — для українського суспільства означає побачити велич свого духу, масштабність звершень, осмислити своє місце у світовому співтоваристві народів, примножити знання про боротьбу за особисті й національні права.

Шлях борця

Без страху й компромісу

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в с. Єрки Катеринопільського району Київської (нині Черкаської) області. Його батьки у страшні сталінські часи зазнали переслідувань, а тому завбачливо відгороджений ними від правди про реалії життя юнак, як і багато українських дітей його покоління, зростав під впливом комуністичних ідеологем і міфів. В’ячеслав на відмінно вчився у школі, провадив активну громадську діяльність, очолював піонерську та комсомольську організації, був членом районного комітету комсомолу, стежив за успішністю учнів, відвідував різні гуртки, видавав шкільну газету, організовував молодіжні бригади для допомоги колгоспу в жнива, проводив політико-виховну роботу в комсомольській організації колгоспу тощо. Усе це, безумовно, загартовувало його характер, сприяло становленню стилю та ритму життя.

Під час навчання в школі хлопець писав вірші, окремі з яких, прорадянської тематики, друкувалися в районній газеті. За вірш до 300-річчя так званого возз’єднання України з Росією його нагородили першою премією районного комітету Ленінського комсомолу України (РК ЛКСМУ), а за вірш «Комсомолу», прочитаний на районній олімпіаді гуртківців художньої самодіяльності сільських клубів, В’ячеслав одержав грамоту районного комітету Комуністичної партії України (РК КПУ) і виконкому районної Ради депутатів трудящих.

Вступ у 1955 році до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а отже, доступ до нових знань, не міг не призвести до трансформації його світосприйняття. «Вже в університеті, — як Чорновіл згодом розповідав, — буквально з першого курсу, сам став шукати правду. Національну правду!»1 Певною мірою В’ячеслав Чорновіл був внутрішньо готовий до змін, оскільки, незважаючи на виховання в радянському дусі, прихована опозиційність його родини до тоталітарної системи постійно жила в ньому. Сприяли його пошукам події, що відбувалися в СРСР і світі. ХХ з’їзд КПРС і розпочате на ньому розвінчування культу особи Сталіна стали справжнім струсом для суспільства: перед ним постав кардинально інший образ Сталіна — «вождя», що створив людиноненависницьку систему. Відтак Сталіна та його діяння було піддано осуду, як і порушення прав республік на вільний національний розвиток2.

В’ячеслав Чорновіл пристав до когорти нової української інтелігенції, яка не погоджувалася жити за встановленими режимом приписами, прагнула вільного творчого самовираження, розвитку національної культури. Він змінив своє ставлення до дійсності, вчився все піддавати сумнівам та аналізу, робити висновки самостійно, мати власну громадянську позицію.

З першого курсу Чорновіл протестував проти невідповідності занять вимогам часу та проти обмежень, публікував гострі статті, не боявся брати слово на зборах і відверто виступати. І в університеті навчаючись на відмінно, В’ячеслав Чорновіл головне завдання своєї комсомольської праці вбачав у задоволенні духовних потреб одногрупників, більшість яких походили з села. Так, він систематично діставав квитки та організовував відвідини театральних вистав, художніх виставок, музеїв, перегляд кінофільмів тощо.

1

Сорока М. В’ячеслав Чорновіл / М. Сорока // Пам’ять століть. — 1997. — № 2. — С. 36. (Тут і далі прим. авт., якщо не вказано інше.)

2

Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідки» від 30 червня 1956 р. // Радянська освіта. — 1956. — 7 липня.

Читати далі