Мораль без релігії. В пошуках людського у приматів

• Книжка-сенсація! Перекладено більш ніж 20 мовами • Автор є однією з найвпливовіших особистостей у світі за версією журналу Time Ми звикли, що мораль притаманна винятково людині. Ми пишаємося цим і тим, що саме моральність робить нас кращими за тварин. Але що, як це не так? Що, як саме у тварин варто шукати коріння людської моралі? Всесвітньо відомий вчений-біолог Франс де Вааль майстерно розвінчує всі «моральні» стереотипи. Експериментальним шляхом науковець виявив у приматів зародки етичної поведінки. Його дослідження стали справжньою революцією. Адже, виявляється, шимпанзе, бонобо, собаки, слони і навіть рептилії здатні до співчуття та інших виявів моральності. Поряд із захопливою розповіддю та цікавими історіями автор книжки звертається до глибоких філософських питань, пов’язаних з наукою та релігією, їхнім вічним протистоянням. Книжка, написана доступно та жваво, захопить як фахівців, так і широкий читацький загал. Про автора: Франс де Вааль — голландсько-американський науковець, який присвятив життя дослідженню приматів та вивченню поведінки тварин і людей, є директором Living Links Center в Національному центрі дослідження приматів Йеркса, професор кафедри психології Університету Еморі в місті Атланта, США, член Нідерландської королівської академії наук та Національної академії наук США. За версією журналу Time Франс де Вааль є однією з найвпливовіших осіб у світі.

cover.png

%d0%9c%d0%be%d1%80%d0%b0%d0%bb%d1%8c%20%d0%b1%d0%b5%d0%b7%20%d1%80%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%b3%d1%96%d1%97.tif

r999.jpg

r998.jpg

118253.png

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2018

ISBN 978-617-12-4627-0 (epub)

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Електронна версія зроблена за виданням:

УДК 57

В12

Перекладено за виданням:

de Waal F. The Bonobo and the Atheist: In Search of Humanism Among the Primates / Frans de Waal. — New York — London: W. W. Norton&Company, 2013. — 304 p.

Переклад з англійської Романа Клочка

Дизайнер обкладинки Іван Дубровський

Репродукції картин Ієроніма Босха отримані з файлів, які розміщені у Вікісховищі на умовах вільної ліцензії. Використані фрагменти картин: «Сад земних насолод», «Сходження блаженного» та «Страшний Суд». Карикатура Т. Г. Гакслі, виконана Карло Пеллеґріні, уперше була надрукована в журналі «Vanity Fair» 28 січня 1871 року. Усі інші ілюстрації — це олівцеві та чорнильні малюнки, виконані автором, за винятком двох фотографій бонобо Віка, що відтворюються з дозволу фотографа Меріен Брікнер.

ISBN 978-617-12-4317-0

ISBN 978-0-393-07377-5 (англ.)

© Frans de Waal, 2013

© DepositPhotos.com / marclschauer, обкладинка, 2017

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2018

Катрін, моєму улюбленому примату

Розділ 1. Сад земних насолод

Чи є людина прорахунком Бога? Чи це Бог — прорахунок людини?

Фрідріх Ніцше1

Я народився в Ден Босі, голландському місті, на честь якого Ієронім Босх2 вибрав собі псевдонім. Це не робить мене експертом із творчості цього живописця, але, зважаючи на те, що я зростав у місті, де на ринковій площі стояла його статуя, я змалку полюбив його сюрреалістичну образність, символізм і те, як він ставиться до місця людини у Всесвіті, що перебуває під дедалі меншим впливом Бога.

Його знаменитий триптих, у якому скрізь веселяться оголені постаті, «Сад земних насолод» — данина райській невинності. На середній панелі митець змальовує занадто щасливу й розслаблену картину, що не відповідає інтерпретації розпусти та гріха, про яку говорять пуританські експерти. Вона демонструє людство, вільне від провини та сорому — дії відбуваються або до гріхопадіння, або без нього взагалі. Для такого приматолога, як я, оголеність, натяки на секс і плодючість, численні птахи та фрукти, а також групова динаміка — добре знайомі, вони не потребують релігійної або моральної інтерпретації. Босх, здається, зобразив нас у природному стані, водночас він зберіг повчальний прогноз на правій панелі триптиха, де він карає не веселунів із середньої частини картини, а ченців, черниць, ненажер, картярів, вояків і п’яниць. Митець не був фанатом духовенства та його жадібності, це пояснює невелика деталь — чоловік, зображений на триптиху, не бажає відписувати свої статки свині, що вбрана як домініканська черниця. Кажуть, що цією нещасною постаттю і є сам художник.

За п’ять століть по тому ми й досі дискутуємо про місце релігії в суспільстві. Як і за часів Босха, головною темою є мораль. Чи можемо ми уявити собі світ без Бога? Чи був би цей світ хорошим? Не варто навіть припускати, що переможців нинішньої битви між християнським фундаменталізмом і наукою можна визначити доказами. Потрібно бути доволі несприйнятливим до даних, щоб сумніватися в еволюції — ось чому книжки та документальні фільми, спрямовані на переконання скептиків, є марною тратою зусиль. Вони корисні для тих, хто готовий слухати, але не досягають своєї цільової аудиторії. Предметом дебатів є не стільки істина як така, а те, що з цією істиною робити. Для тих, хто вважає, що мораль виходить просто від Бога-творця, теорія еволюції відкриває моральну прірву. Послухайте, як преподобний Ел Шарптон сперечається з покійним гарячим прихильником атеїзму Крістофером Гітченсом: «Якщо у Всесвіті немає ніякого порядку, а отже, і якоїсь істоти, якоїсь сили, що встановила цей порядок, то хто тоді визначає, що є правильним, а що ні? Якщо немає нікого на чолі, то немає й нічого аморального»3. Схожі слова я чув від людей, які повторюють думку героя Достоєвського Івана Карамазова, вигукуючи: «Якщо немає Бога, то я можу й ближнього свого обікрасти!»

Можливо, це лише моя думка, але я насторожено ставлюся до будь-кого, чия віра є єдиним, що утримує його від огидної поведінки. Чому б не припустити, що наша людяність, у тому числі самоконтроль, що потрібен для створення життєздатного суспільства, є чимось, що вбудовано в нас? Невже хтось справді вірить, що наші предки не мали жодних соціальних норм до того, як виникла релігія? Невже вони ніколи не допомагали нужденним або не скаржилися на недобросовісні вчинки? Люди повинні були турбуватися про функціонування своїх спільнот задовго до того, як виникли сучасні релігії, що з’явилися лише кілька тисячоліть тому. Для біологів у таких часових рамках немає нічого незвичного.

Читати далі