Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина 1.

Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина 1. - Роман Зіненко

Жанр: Історія України

Правовласник: Фоліо

Дата першої публікації: 2019

Роман Зіненко (нар. 1974 р.), колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник», що вийшла у видавництві «Фоліо» українською та російською мовами. Ця чесна і відверта розповідь очевидця, який нічого не вигадує, а нама- гається бути максимально точним у своїх спогадах, отримала широкий відгук у читачів, насамперед у тих, хто виходив з-під Іловайська кривавим «зеленим коридором». Нова книга Романа Зіненка є результатом ретельного дослідження, яке ґрунтується на спогадах близько сотні бійців і офіцерів, від добровольця до вищого керівництва сектора «Б», учасників Іловайської трагедії. Окрім того, автору довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів до сьогодні не була відома україн- ському суспільству. І хоча автор подає найбільш повну і реальну картину бойових дій під Іловайськом, залишається ще дуже багато питань, на які свого часу обов’язково будуть отримані відповіді. Перша частина книжки висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7—24 серпня 2014 року.

Cover
Анотація

Роман Зіненко (нар. 1974 р.), колишній морський піхотинець, доб­роволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник», що вийшла у видавництві «Фоліо» українською та російською мовами. Ця чесна і відверта розповідь очевидця, який нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах, отримала широкий відгук у читачів, насамперед у тих, хто виходив з-під Іловайська кривавим «зеленим коридором».

Нова книга Романа Зіненка є результатом ретельного дослідження, яке ґрунтується на спогадах близько сотні бійців і офіцерів, від добровольця до вищого керівництва сектора «Б», учасників Іловайської трагедії. Окрім того, автору довелося переглянути, перевірити й хронологічно розібрати сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів, що стосуються боїв під Іловайськом. Результати окремих журналістських досліджень, а також звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України вміщені на сторінках цієї книжки. Переважна більшість зібраних фактів до сьогодні не була відома українському суспільству. І хоча автор подає найбільш повну і реальну картину бойових дій під Іловайськом, залишається ще дуже багато питань, на які свого часу обов’язково будуть отримані відповіді.

Перша частина книжки висвітлює хронологію подій, що відбувалися 7—24 серпня 2014 року.


Роман Анатолійович Зіненко

Війна, Якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина 1

Мине час. Війна скінчиться і стане історією. Щоб зберегти про неї правду в деталях, літописцям доведеться вивчити не тільки офіційні документи, але і перевірити численні свідчення безпосередніх учасників бойових дій. Відокремити вигадки і маніпуляції від дійсних фактів і свідчень. Оцінки, враження і свідчення звичайних людей, втягнутих у бурхливі історичні процеси, не завжди співпадають з офіційно оприлюдненими...

Вони зупинили російський наступ

Ця надзвичайна книжка Романа Зіненка написана у дуже рідкому жанрі — історичний репортаж, хронологія та перебіг боїв очима солдат, опис, в якому відчуваєш нерв та емоції кожного бою, кожної краплі поту та крові. Це вражає, мабуть, тому, що це дослідження та цей твір зробив боєць, який безпосередньо воював в Іловайську та бачив все, що описано на власні очі. Книжка є обов’язковою для усіх, хто хоче відчути, якою є війна в Україні, хоче мати в руках ретельно перевірений історичний матеріал, першоджерела інформації.

Іловайська операція — одна з ключових подій Війни за Незалежність, коли невеликі поспіхом створені загони добровольців та армійців нанесли болючий удар по донецькому угрупованню російських найманців і для порятунку ДНР регулярна армія Російської Федерації вторглася в Україну. Саме під Іловайськом вперше за час війни українські бійці взяли у полон 17 російських військовослужбовців, і вперше Україна продемонструвала всьому світу свідчення самих росіян, які спростували брехню Путіна про відсутність російської агресії. Україна показала світу, що здатна дати відсіч російській армії, що є жертвою збройного нападу, і це повністю змінило ставлення до російсько-української війни у всьому світі. Це дозволило укласти Мінські угоди, і вперше країни Заходу стали сторонами врегулювання війни в Україні.

Значення Іловайська стало важливим не тільки через тактику та стратегію — це був моральний вчинок, приклад опору українців в умовах значної переваги російських військ.

Причини Іловайської операції та її значення

4 серпня штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей видав бойовий наказ військам сектору «Б» на оточення Донецьку.

Донецьк оточували з двох сторін. З півночі — з району Верхньорецького підрозділи зі складу 93-ї механізованої бригади мали перекрити основні шляхи сполучення між Донецьком та Горлівкою, вийти до Нижньої Кринки.

З півдня завдавався основний удар — від Старобешевого на Іловайськ, а потім на Харцизьк та Зугрес. Зугрес та Нижня Кринка стоять поруч.

Таким чином, в районі Зугреса кільце оточення сектору «Б» навколо Донецька мало зімкнутися. Звичайно для повного оточення сил було замало, але задум операції полягав у перехопленні основних шляхів комунікацій.

Для виконання операції командування сектору «Б» отримало незначні за чисельністю підрозділи зі складу 17-ї, 93-ї та 51-ї бригад, оскільки для боїв у місті була необхідна мотивована піхота, сектор «Б» отримав від штабу АТО кілька добровольчих підрозділів МВС та НГУ.

Операцію розпочали підрозділи ЗСУ — 40-й батальйон «Кривбас» та 51-ша механізована бригада, які вступили в бій та понесли перші втрати 7 серпня.

10 серпня в бій пішли добровольчі підрозділи МВС.

14 серпня 2014 року начальник штабу АТО генерал-майор В. Назаров видав розпорядження № 1631, яким визначив завдання добровольчих підрозділів МВС та НГУ по зайняттю кількох населених пунктів — зокрема Іловайська.

Проте під час виконання операції АТО обстановка на фронті швидко змінювалась.

Починаючи з 9 серпня, за наявними даними, регулярні російські війська зайшли на територію України та почали займати ключові пункти фронту. На першому етапі росіяни взяли під контроль ключові вузли комунікацій, застосовували артилерійські обстріли, передавали техніку та проводили навчання найманців, виконували функцію оперативного резерву. Російське командування отримало можливість використовувати ударні загони найманців виключно для атакуючих дій. Таким чином введення російських військ призвело до різкої активізації противника.

12 серпня російські війська вступили в бій за Степанівку на кордоні з РФ у секторі «Д», щоб пробити «коридор» до Сніжного та відновити пряму трасу сполучення з Ростовом-на-Дону.

20 серпня в бою під Георгієвкою українські війська захопили одразу дві бойові машини БМД-2 зі складу з документами та картами 76-ї повітряно-десантної дивізії. Стало очевидно, що російські війська не тільки зайняли ділянки кордону, але й виконують значно більші оперативні завдання і будуть просуватися на територію України, поки не зустрінуть значний опір.

Саме місто не було зайнято великим гарнізоном, але противник дуже швидко почав зосереджувати в Іловайську додаткові загони з Донецька.

На 7 серпня Іловайськ займав загін терориста Гіві, який пізніше став називатися батальйоном «Сомалі». Українська розвідка дала інформацію, що на початковому етапі в Іловайську було майже 70—80 найманців. Але при розрахунку сил треба було враховувати, що поблизу Іловайська знаходився Донецьк та Шахтарськ, тому противник мав змогу швидко перекидати резерви. До міста почали прибувати підрозділи бригади «Кальміус», загони «Б-2», «Казачьего союза войска Донского», бригади «Беркут», згодом батальйон «Оплот», у складі якого була танкова рота та батальйон «Спарта».

Таким чином, українські війська навіть після посилення добровольчими батальйонами НГУ та МВС не отримали кількісну перевагу. Загальна чисельність сил противника, які вели бойові дії в районі Іловайська, була порівняна з чисельністю бойових українських підрозділів.

Противник на цьому напрямі на протязі серпня застосував сили у складі кількох загонів найманців чисельністю до 2 тисяч бойовиків (не одночасно, на протязі усієї операції), які брали участь у боях у самому місті, у селищі Моспине, у Донецьку, Харцизьку, Шахтарську, а також для атак на українські позиції в районі Іловайська та Грабського.

Чисельна перевага у техніці на боці українців не могла бути реалізована на практиці через низьку технічну готовність та нестачу запчастин для більшої частини бойових машин.

Попри зосередження значних резервів, переломити хід боїв на свою користь силами загонів найманців противник не зміг. Іловайськ перетворився на битву на виснаження, і в цій битві стримати постійний тиск українських військ сектору «Б» бойовики не могли.

Згідно за даними Головного управління розвідки МО України, російська армія застосувала для оточення Іловайська чотири батальйонних тактичних групи, до 4 тисяч військовослужбовців.

У 2018 році група «Інформспротив» оприлюднила унікальний документ: «Безвозвратные потери личного состава ВС РФ по состоянию на 6.00 «7» сентября 2014 г.», де вказаний поіменний перелік втрат армії РФ під час боїв липня-серпня 2014-го в Україні. У списку дані 103 загиб­лих та 384 поранених військовослужбовців ЗС РФ, список повністю відповідає тим численним повідомленням про загиблих, які були раніше оприлюднені в інтернеті.

Ідентифіковані, ймовірно, зведені БТГР зі складу таких з’єднань, в яких були втрати:

– 331-го парашютно-десантного полку 98-ї повітряно-десантної дивізії;

– 137-го парашютно-десантного полку 106-ї повітряно-десантної дивізії;

– 247-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії;

– 31-ї десантно-штурмової бригади;

– 8-ї мотострілецької бригади;

– 21-ї мотострілецької бригади;

Читати далі